Электроэнергетика Украины. Основные проблемы и перспективы развития

Електроенергетика також має велике районне значення. 1. Структура галузі Всі електростанції України розділяють на чотири види. В основу поділу закладений принцип використання ресурсів: - теплові електростанції ( ТЕС ), що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі; - гідроелектростанції ( ГЕС ), що використовують гідроресурси; - атомні ( АЕС ), що використовують у виді палива збагачений уран або інші радіоактивні елементи; - електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії ( вітер, сонячна енергія, теплова енергія надр землі й ін. ) На території України існують усі чотири види електростанцій.

Розповсюдженими є ТЕС, що характером обслуговування споживачів, є районними (ГРЭС - Міська Районна Електростанція) ГРЭС виробляють 2/3 всієї електроенергії України.

Великою перевагою ТЕС є вільне розміщення й у двоє дешевше вартостей капіталовкладень у порівнянні з ГЕС. Гідроелектростанції є самими ефективними джерелами електроенергії. ГЕС виробляють електроенергію, що у 5 - 6 разів дешевше, ніж на ГРЭС, а персоналу в 15 - 20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС близько 80%. Однак розміщення ГЕС цілком залежить від природних умов, а вироблення електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на ріках України приводить до значних витрат, тому що потрібні великі території для затоплення під водоймища. Гідроенергетика займає незначне місце в енергетиці України, тому що вироблення електроенергії складає всього 4%. Гідроелектростанції зосереджені в межах Дніпровського каскаду водоймищ: Дніпровська їм. В.И. Леніна, Каховська, Дніпродзержинська, Кременчуцька, Канівська, Київська, Дністровська і Теребле-Рікська ( Закарпатська область ). Атомні електростанції розміщені переважно в бідних енергетичними ресурсами областях північно-західної частини України: Ровенська, Чорнобильська, Запорізька, Південно-Українська.

Припинено будівництво Кримської АЕС, Харківської АЕС і Одеської. Особливу роль грають гідроакумуляторні електростанції (ГАЭС): Київський, Дністровський і Запорізька ( Дніпрогес - II ). За допомогою таких електростанцій можна вирішувати проблему забезпечення споживачів електроенергією в 'піковий' час. ГАЭС працюють за принципом перекачування води між двома басейнами, що розташовані на різних висотах. Усі великі електростанції об'єднані в єдину енергосистему, що зв'язана з енергосистемою колишнього СРСР, а так само з енергосистемою 'Мир', енергосистемами Угорщини і Чехословакії. 2. Проблеми електроенергетики в сучасних умовах За останні роки основний приріст енергогенеруючої потужності в Україні забезпечувався за рахунок розвитку атомної енергетики.

Частка атомних електростанцій у встановленій потужності всіх електростанцій країни досягла близько 29%. Велику й основну частину в структурі енергогенеруючих потужностей займають теплові електростанції на органічному паливі (67%). Швидкий розвиток атомної енергетики привело до згортання розвитку і технічного переозброєння теплоенергетики на базі використання органічного палива.

Використання низькоякісного палива на більшості блокових електростанцій, робота базових ТЕС у перемінних режимах через недостачу маневрених потужностей в об'єднаній енергосистемі України, а також значне скорочення засобів і ресурсів сприяли інтенсивному старінню основних фондів ТЕС. Через напружений баланс потужності, до мінімуму зменшуються обсяги висновку з експлуатації зношеного і застарілого, малоефективного устаткування. У незадовільному технічному стані знаходяться електротехнічне устаткування, розподільні мережі. Особливо поганий стан кабельних ліній електропередачі у великих містах, де лінії відробили свій ресурс (експлуатуються понад 40 років) і мають потребу в заміні. Внаслідок обмеження постачань газу і мазуту відбувся деякий перерозподіл складового споживаного палива зі збільшенням у ньому частки вугілля.

Потреба в паливі покривається в більшому ступені за рахунок власного видобутку вугілля. Газ і мазут імпортуються.

Починаючи з 1991 року - простежується скорочення електроспоживання. Це скорочення порозумівається зменшенням обсягів промислового виробництва. Однак, незважаючи на зниження попиту на електроенергію в зв'язку з дефіцитом палива, що виникли внаслідок росту неплатежів, приймаються змушені заходи для додаткового обмеження сезонного споживання електроенергії. Випереджальний ріст цін на паливо, матеріальні ресурси і транспортні послуги в порівнянні з тарифами на електроі теплоенергію, неплатежі за використану споживачами електроенергію загострили фінансове становище в галузі. У результаті проблема забезпечення паливом електростанцій ускладнилася.

Проведення реконструкції і модернізації ТЕС, що вимагає істотних фінансових витрат, затягується, обмежуються засоби для розрахунків із заводами - виготовлювачами устаткування.

Теплова енергетика залишилася без необхідної кількості рідкого і газового палива.

Зупинилися не тільки енергоблоки, спроектовані для роботи на цих видах палива, під постійною погрозою зупинки працюють вугільні блоки.

Невизначеним залишається і майбутнє ядерної енергетики України.

Катастрофа на Чорнобильської АЕС у 1986 році викликала трагічні наслідки для прилягаючих до неї районів і загибель великої кількості людей.

Величезний тиск із боку громадськості і Заходу змушують уряд закрити ЧАЕС, а також призупинити будівництво нових енергоблоків і АЕС, незважаючи на те, що 75 млрд. КВт. годин електроенергії виробляють атомні електростанції України. Україна належить до держав недостатньо забезпечених власними енергоресурсами. У цьому показнику вона відстає від країн Західної Європи ( Франції, Німеччини ). Окремими видами палива Україна забезпечена на 20 - 30% і тільки вугіллям - на 100%. Україна має дуже енергоємну економіку.

Енергоємність національного доходу в 4 - 6 разів більше чим у США, Японії і країн Західної Європи.

Споживання умовного палива на душу населення в Україні складає приблизно 6,5 т., а у вище перерахованих країнах 4,2 - 5,5 т.

Основними видами енергоресурсів в Україні є: кам'яне вугілля, нафта, газ, атомна і водна енергія. Вугілля - пріоритет номер один у паливно-енергетичному комплексі нашої держави, єдиний власний енергоносій, здатний цілком забезпечити в цілому потреби теплової енергетики і народного господарства у твердому паливі. Для цього необхідно добувати щорічно не менш 170 млн. т. вугілля.

Головна причина істотного зменшення видобутку вугілля - зношеність основних фондів цієї галузі. 98 шахт, тобто 36% від загальної їхньої кількості, введені в експлуатацію ще в довоєнні роки, а 50 - навіть до революції. Газ - одна з болючих точок України: ситуація з газом і нафтою - саме уразливе місце нашої економіки. Саме підвищення Росією цін на газ і нафту в січні 1993 року підкосило українську економіку. Однієї з проблем електроенергетики є недосконала структура розміщення підприємств галузі. Якщо подивитися на карту розміщення електростанцій, то можна побачити, що східні регіони України перенасичені тепловими електростанціями, важкою і металургійною промисловістю. Усе це сильно позначається на екологічну обстановку даного регіону.

Гостро стоїть проблема забруднення промисловими підприємствами навколишнього середовища, рік, водойм. У центральних і західних областях України в основному зосереджені атомні електростанції, що не менше завдають шкоди навколишньому середовищу, викидами радіації в ріки й атмосферу.

Серйозне екологічне забруднення в тридцяти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. 3. Перспективи розвитку галузі У 1997 році крім законопроектів про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу, на світло з'явилися програма приватизації енергетики України і проект президентського Указу 'Про прискорення виконання завдань державної програми приватизації щодо надходжень засобів у державний бюджет шляхом продажу в процесі приватизації пакетів акцій відкритих акціонерних товариств на міжнародних конкурсах'. По деяким даним, тільки одна з інвестиційних компаній має намір викласти біля $100 млн.

Продаж буде здійснюватися на комерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання. При оцінці підприємств буде закладатися досить невелика ціна пакетів приватизованих акцій, але продаватися вони будуть під досить істотні інвестиційні зобов'язання, що повинні виконуватися негайно (поповнення оборотних коштів, погашення заборгованості по зарплаті, відновлення устаткування і т.д. ). Продаж акцій перших дев'яти енергопостачальних компаній запланований на грудень 1997 року - січень 1998 року, а завершити конкурси для всіх енергопостачальних компаній планується до кінця 1998 року.